Лялька - образ людини

Лялька займає серед іграшок особливе місце, тому що вона - образ людини. З її допомогою ми шукаємо власне «я». Символічно, що в живій природі з нерухомої, як би неживої «лялечки» з’являється красуня метелик, - так і іграшкові ляльки: ми самі одухотворяємо їх, фантазією вдихаємо в них життя. Дуже важливо, щоб батьки відносилися до ляльок з такою ж пошаною, як до людей. Тому не варто дозволяти дітям заводити так званих «ляльок для биття», яких можна лупити, коли злишся. Якщо лялька - відображення людини, то і поводитися з нею треба також дбайливо, як з дітьми, інакше вони вирішать, що можна бити і людей.

Пластмасова лялька, яка з’явилася у великій кількості, формує у малюків споживче відношення до світу. Така лялька має невисоку вартість і якщо вона ламатиметься, їй легко знайти заміну. Стандартна, нав’язлива усмішка пластмасової ляльки викликає у дитини неприродний настрій.

Зовсім інша справа лялька із тканини. Те, що лялька м’яка і проста, а замість очей і рота у неї крапки, дає можливість дитині «домальовувати» все, чого їй не вистачає. У ляльки із тканини вираз обличчя «міняється» разом з настроєм малюка.

Така лялька живе і формується в процесі гри.

У тканинної ляльки відсутній механізм, за допомогою якого вона вимовляє монотонні звуки типу «мама, дай соску». Тим самим не виникає спокуси розібратися, що ж знаходиться у неї всередині.

Лялька із тканини може перетворюватися то на хлопчика, то на дівчинку. При цьому немає ніяких тілесних складнощів, які виникають в подібній ситуації з натуралістичними пластмасовими ляльками.

За матеріалами книги Карін Нойшютц «Ляльки - своїми руками». Вид-во: «Evidentis», Москва, 2001.(У цій популярній в Європі книзі, написаній дитячим психологом і педагогом, Ви зможете прочитати про значення вільної творчої гри для розвитку дитини і про те, як прості іграшки і ляльки стимулюють фантазію дитини. А також знайдете поради і рекомендації про те, як самому зробити ляльку для малюка - від простої до найскладнішої.)