Яку іграшку купити дитині?!!!

Таке питання батьки ставлять нам дуже часто. По телефону, в магазині, при доставці. Виявляється, відповідь на це питання можна дати достатньо лаконічно. Варто тільки звернутися за консультацією до дитячого психолога…

Матеріал базується на лекції Валерії Кукси в центрі Психології “Я+семья”, яку відвідала автор статті і поділилася з нами своїми нотатками.

Тема лекції “Гра з дитиною - наука для батьків”.

Часто батьки зустрічаються з проблемою невміння дитини бавитися. Саме в цьому лежить корінь таких проблем, як небажання відвідувати садок, невміння контактувати з однолітками, неприйняття соціуму і, звичайно ж, конфлікти в сім’ї.

Отже, короткий конспект лекції…

2 найважливіших аспекти гри:

1) у грі формується особистість дитини;

2) батьки повинні стати партнером у грі, інакше у дитини накопичується незадоволена потреба, результатом якої є: протест, маніпуляція, депресії, психосоматичні захворювання.

Основні види діяльності (ОВД) дітей різних вікових груп.

До року. ОВД - емоційне спілкування. В цей час необхідно емоційно спілкуватися з дитиною.

9 міс. - 3 роки. ОВД - наочно-маніпулятивна діяльність. Дитина маніпулює різними предметами (посудом, дрібними предметами побуту і так далі) Приклади наочно-маніпулятивних ігор: конструктори, пазли, вкладиші, шнурування і тому подібне. Особлива увага батьків повинна бути звернена на той факт, що у жодному випадку не можна блокувати провідну діяльність, оскільки саме вона розвиває особу малюка. Наприклад, дитина підібралася до полиці з красивими статуетками і шкатулочками і почала їх чіпати і переставляти. Вона маніпулює предметами, пізнаючи їх і задовольняючи свою цікавість. У жодному випадку не можна говорити дитині: “Не чіпай це! Постав на місце!” Інакше відбувається блокування ОВД, на дитину накладаються блоки, формуються комплекси.

Як же тоді обмежити подібні дії малюка? Дуже просто - перемкнути його увагу. Особливість віку до двох років така, що дитина здатна дуже швидко перемикатися. Приклад: малюк узяв ключі від машини і почав з ними гратися. Ви помічаєте це, очікуєте 5-7 сек, а потім з яскравим емоційним забарвленням починаєте відволікати дитину. “Ой, дивися, ворона за вікном! Ворона-ворона, лети до нас кашку їсти!” і так далі. Дитина швидко перемикає увагу, в цей час ви тихенько забираєте ключі і ховаєте в безпечне місце.

До 2-х років прокидається ОВД - гра. Дуже багато дітей після 2-х років залишаються на етапі наочно-маніпулятивної діяльності. Приклад з практики психолога: у дитини проблеми з дитячим садком. Коли батьків питають, в які ігри грає їх дитина, ті, як правило, починають називати різні види наочно-маніпулятивних ігор (див. вище). І, як наслідок, виникають проблеми з дитсадком, оскільки дитина в 3 роки не уміє включатися в ролеву гру, вона не уявляє, як це робити. Виникають конфлікти з однолітками. Тому найголовніше завдання батьків - здійснити перехід до ролевої гри. Діти, які грають і уміють взаємодіяти в грі, успішно ходять в дитячий сад.

1,3 - 1,5 року. Першою лялькою для дитини цього віку повинен стати пупс. Іграшка, яка має мінімум деталей, які відволікають її увагу. Відбувається відпрацювання конкретних дій. Корисні елементи ігрової діяльності: годуємо пупса і укладаємо його спати, водимо на горщик, хвалимо: “Ой, молодець, всю кашку з’їв!” “Ой розумник, на горщик сходив!” “Спи, маленький, баю-бай!” “Ой, яка смачна кашка!” “Гаряча каша - треба остудити (дмемо)”. При цьому не треба забувати про емоції! Адже дитина вчиться в наслідуванні.

Після пупса в ігрову діяльність включаюся звірята. Дитина вчиться грати навмисно. У ігрову ситуацію можна включати і повчальні елементи. Наприклад, ведемо гру із зайчиком, поклавши перед дитиною морквину і яблуко: “Зайчик, зайчик, що ти хочеш з’їсти?” - “Зайчик говорить - моркву” - “Дай йому морквочку”. Дитина вибирає потрібний овоч і навмисно годує зайчика. Поступово завдання можна ускладнювати, розширюючи набір предметів і розділяючи їх за кольором, розміром і так далі.

Батьки повинні розкривати дітей у грі, задавати ігровий тон, підштовхувати їх до гри.

У 2 роки дитина вчиться вловлювати предмети-заступники: олівець - це ложечка, тарілка - це кермо і тому подібне В гру вводиться поняття “Нібито”. Завдяки цьому розширюється уява.

У жодному випадку не можна говорити “відійди”, “не заважай”, а залучати до гри. Наприклад, ви на кухні і дитина вас якимсь чином відволікає від роботи, можливо, намагається вам допомогти або крутиться під руками. Ви емоційно відволікаєте його фразою типу: “котик (мається на увазі іграшка) говорить, що його треба погодувати. піди запитай, чого він хоче поїсти?” Таким чином, дитина залучається до гри, безболісно перемикається на іншу діяльність.

Розмова з третьою особою (”котику, котику, а яку кашку тобі зварити?”) діє безвідмовно. У цей момент включається уява малюка.

Так дитина чує батька, оскільки батько показує себе таким, що грає (залучаючи малюка до гри і підтримуючи гру з ним) і не грає.

У 3 роки з’являється поняття ролі. Дуже важливо зловити цей момент. Я - це хтось (лікар, вчитель, водій, мама). На це потрібно акцентувати увагу. Малюк грає в лікаря. Ви питаєте: “ти хто, лікар?”. Він відповідає: “так, я лікар”. При цьому важливо, щоб був атрибут ролі, в даному випадку - наприклад, білий чепчик.

Відбувається поступове прийняття себе в ролі когось.

Отже, 3 важливих компоненти ролевої гри:

1. назва ролі
2. ігрова дія
3. ігрова мова

У ролевій грі дитина вчиться взаємодіяти (дуже важлива якість для ігрової діяльності в колективі).

Після 4-х років включається механізм вигадок. Це теж дуже важливий навик взаємодії дитини в соціумі.